Історична скарбничка

«ВІД ЛТАВИ ДО ПОЛТАВИ»:

ЦІКАВІ ІСТОРИЧНІ ФАКТИ МІСТА

У 1173  році Полтава (Лтава) вперше згадується в Іпатієвському літописі.

Там говориться про те, що Ігор Святославич вирушив зі своєю дружиною у похід на Петрів день, що відзначався 29 червня за старим календарем, а за сучасним – 12 липня. Тож  і згадка про  Лтаву датується 29 червня 1173 року.

Пам’ятний знак на честь походу Ігоря Святославовича (Фото: ua.igotoworld.com)

У 1430 році перша згадка про місто із назвою Полтава

Документи литовської доби повідомляють, що Лексада Мансурксанович (татарський мурза) 1430 року отримав від князя литовського Вітовта Полтаву.

1-ша половина 17-го століття надання Полтаві магдебурзького права

Переяславська угода 1654 гарантувала право українських міст на Магдебурзьке право. У той час і Полтава отримала це право. Апеляційною установою для міського суду був полковий, а з 1730 — Генеральний суд. Полкова адміністрація втручалася і обмежувала самоуправу міста та інші справи. А у зв’язку з ліквідацією автономії України в кінці XVIII ст. і на початку XIX ст. самоуправа міст почала занепадати.  У 1831 цар Микола І взагалі скасував це право по всій Україні, окрім Києва, де воно збереглося до 1835 року.

1778 рік – відкриття  Полтавської Слов’янської семінарії

Заклад розмістили у подарованому колишнім гетьманом Лівобережної України графом К. Розумовським будинку поблизу Спаської церкви. Вчились там хлопчики 6-14 років, навчання тривало 10 років. У 1803 році школу перенесли до Катеринослава.

Полтавська губернія (Фото: histpol.pl.ua)

27 лютого 1802 року – утворення Полтавської губернії

Адміністративно-територіальна одиниця налічувала 10, згодом 12, а з 1803 року — 15 повітів.

1802 року відкрилась Полтавська громадська лікарня

Лікарняний заклад і нині функціонує.  Сучасним полтавцям вона відома як обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського.

Монумент Слави (Фото: uk.wikipedia.org)

1805-1811 – спорудження монументу Слави у Полтаві в центрі круглої площі

Пам’ятник на честь 100-річчя перемоги у Полтавській битві 27 червня 1709 року.

1808 – відкриття Полтавської першої чоловічої гімназії

У рік заснування у школі навчалось 49 учнів, а у 1864 році їх кількість зросла до 470. Випускниками школи були М.П. Драгоманов, М.П. Старицький, Л.І. Глібов та інші.

12 грудня 1818 – відкриття Полтавського інституту шляхетних дівчат

Закритий навчальний заклад давав освіту, естетичне та етичне виховання і право на осаду виховательок дворянських і духовних дітей. До інституту приймали дівчат дворянського походження віком від 6 до 18 років. Навчання було платним. Під  час Великої Вітчизняної війни будинок був зруйнований. Після реконструкції  приміщення використовується Полтавським національним технічним університетом імені Юрія Кондратюка.

Будинок Земської бібліотеки (Фото: uk.wikipedia.org)

1835 – відкриття Полтавської губернської бібліотеки

У Полтавській публічній бібліотеці було 200 томів періодичних видань і 48 назв, що складали 143 томи. З 1894 року відома як Громадська Бібліотека. У 1949 році на честь 150-річчя виходу в світ «Енеїди» бібліотека отримала ім’я І.П. Котляревського. З 1966 року — Державна обласна універсальна наукова бібліотека.

1840 – відкриття Полтавського Петровського кадетського корпусу

Військовий навчальний закритий заклад. На навчання приймали хлопців 10 – 18 років. Навчалося у різні часи від  400 до 500 кадетів.  Випускниками навчального закладу були М.О. Ярошенко, М.І. Холодовський, Б.П. Жаданівський та інші. Кадетський корпус припинив роботу 19 грудня 1919 року.

1893 – поява першого телефону у Полтаві

1905 – створення першого в Україні видавництва педагогічної літератури «Український вчитель»

Видавництво було створено за участі П. Мирного, М. Дмитрієва, Г.Маркевича та Г. Шестюка. Видавало  книжки загальноосвітнього напрямку. З 1908 року видання функціонувало  у Києві.

1909 – відкриття музею  історії  Полтавської битви (1709)

Відкритий за ініціативи відомого краєзнавця І.Павловського з нагоди 200-річного ювілею баталії у червні 1909 року.  Сучасні зали музею містять унікальні експонати кінця XVII століття та періоду Північної війни (1700-1721): портрети українських гетьманів, гравюри, медалі, колекція холодної та вогнепальної зброї європейського та східного зразків, особисті речі Петра І. У найбільшій залі музею представлена велична діорама із зображенням останніх хвилин Полтавської битви. На території компактного музейного містечка місце поховання загиблих царських солдатів — Братська Могила (1709 рік — поч. XX ст.), пам’ятник Петру І (А.Адамсон, 1915), Сампсоніївська церква (1856-1907) та інші об’єкти.

Музей Полтавської битви (Фото:patriot.zt.ua)

1914 – заснування Полтавського учительського інституту

У перші роки заснування у навчальному закладі працювали директор, 6 викладачів, священик та лікар. Студенти навчались там 3 роки.
У 1946 році закладу присвоєно ім’я В.Г.Короленка. Навчальний заклад і зараз  функціонує як Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка.

Випускником закладу був А.С Макаренко.

6 березня 1923 рік – початок роботи радіо у Полтаві

3 червня 1925 рік – ліквідація Полтавської губернії
Протягом 1925 року в лютому та червні проводились чергові адміністративні реформи в Україні. З червня 1925 р. постановою ВУЦВК і РНК УРСР «Про ліквідацію губерній і перехід на триступеневу систему управління» було ліквідовано губернії і губернські установи.

Весна 1936 – створення Полтавського  українського музично-драматичного театру

Полтавський академічний обласний музично-драматичний театр імені М.В.Гоголя (Фото: doa.in.ua)

Нині полтавці знають  цей заклад як Полтавський академічний обласний музично-драматичний театр імені М.В.Гоголя.

22 вересня 1937 рік – утворення Полтавської області з обласним центром у місті Полтава

Спочатку область  містила 45 районів та два міста. Після численних змін меж, станом на 1 січня 1968 року область поділили на 25 районів.

Листопад 1941 – травень 1942 – діяльність  підпільної організації «Нескорена Полтавчанка»

Організація,  яка діяла у Полтаві в період німецької окупації міста і вела диверсійну та інформаційно-роз’яснювальну діяльність. За різними даними, керівниками вважають Лялю Убийвовк та Сергія Сапіго.
6 травня 1942 року гестапо заарештувало найактивніших учасників організації. Після жорстоких тортур 26 травня шестеро з них — Сергій Сапіго, Ляля Убийвовк, Сергій Іллєвський, Борис Серга, Валентина Сорока і Леонід Пузанов були розстріляні за міським цвинтарем у Полтаві.

Вересень 1943 – визволення Полтави від німецько-фашистських загарбників

14 вересня 1962 – початок руху тролейбусів у Полтаві

За маршрутом № 1 (Київський вокзал – Південний вокзал), який від того моменту не змінював свого напрямку.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ПОЛТАВУ

Архітектура

    Героїчні події Полтавської битви увічнені в архітектурі самого міста. Такою історичною родзинкою є центр Полтави.

    Спостережливий мандрівник обов'язково помітить, що ансамбль Круглої площі з пам'ятником Слави - скромна копія Палацової площі Санкт-Петербурга з Олександрійською колоною Монферрана. Правда, замість одноманітної петербурзької бруківки навколо пам'ятника в Полтаві буяє зеленню прекрасний парк. Але спостережливе око все-таки не помиляється. Справді, цей унікальний всесвітньовідомий ансамбль був побудований кращими зодчими як "малий Петербург" на честь 100-літнього ювілею Полтавської битви. Історики переказують, що неподалік від місця, де перебуває монумент, в 1709 році мала місце зустріч Петра Й із захисниками Полтави. Ініціатором будівництва пам'ятника «Слави» став перший малоросійський генерал-губернатор князь Олексій Куракін. Пізніше, за наказом імператора Миколи II, навколо пам'ятника був закладений сквер, що перетворився в гарний Корпусний парк, і який у цей час є улюбленим місцем відпочинку полтавців і гостей міста. Від його центру, де велично піднімається пам'ятник Слави, радіально розходяться широкі паркові алеї, які плавно переходять у вулиці.

Земля натхнення

    Протягом багатьох століть свого існування Полтава вносила вагомий внесок в українську та світову художню скарбницю. Із цим містом зв'язані життя й творчість відомих поетів, художників, композиторів, учених. Тут зароджувалися таланти, ідеї, проекти, події, реалізація яких вплинула на розвиток історії XIX – XXст.                                                                         

    Творчий геній полтавця Івана Котляревського подарував Україні власну літературнумову і поклав початок новій українській літературі.

    В українських Афінах, як називали тоді Полтаву, училися й формували свій майбутній творчий геній математик Михайло Остроградський, письменники Леонід Глібов, Михайло Старицький і Микола Гоголь, учений і суспільний діяч Микола Драгоманов й ін.

    Тут оселилися або періодично працювали такі видатні інтелектуали, як Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький, Володимир Короленко, Володимир Вернадський, Микола Вавилов і Микола Скліфосовський, Марко Кропивницький, Микола Лисенко й багато інших.

    Турботливі полтавці зберігають пам'ять про їх для майбутніх поколінь. У Полтаві чимало музеїв видатних діячів літератури й медицини: музей - садиба Котляревського, літературно-меморіальний музей Котляревського; меморіальний музей Володимира Короленка; меморіальний музей Панаса Мирного; меморіальний музей Скліфосовського й т.д.

Кухня

    Кожна держава має перлину у своїй кулінарії, що є невід'ємною частиною світової кухні.

    Японія, наприклад, внесла у світову кухня своє відоме рибне блюдо суші, Італія – піцу й макарони, Росія – щи, Китай – рисові коржі, Україна – борщ, вареники й, звичайно, полтавські галушки. 

    Одним з аспектів, завдяки якому Полтава відома на всю Україну, а також у країнах ближнього зарубіжжя, є споконвіку полтавський шедевр кулінарного мистецтва – полтавські галушки.

    Полтавські галушки за способом  приготування трохи схожі на всесвітньо відомі вареники, хоча досить відрізняються від своїх борошняних колег.  

    У Полтаві готовлять більше десяти видів галушок: галушки зі свинини, галушки з печінкою, галушки зі шкварками й т.д.

    Більше того, у Полтаві встановлений пам'ятник «Полтавській галушці», що символізує добробут і благополуччя родини, і який має вигляд великої глибокої тарілки з готовими до вживання 12-ма галушками й ложкою на спеціальному постаменті.

Про полтавців

    Полтавці завжди славилися своєю гостинністю. "Чим багаті, тим і раді", - повторюють господарки гостям, ставлячи на стіл усе, що в будинку є смачного.

Найніжніші полтавські галушки - гостеві, найщиріші побажання - йому, найдзвінкіші пісні - теж.

     "Хай в Вас, і в нас все буде гаразд" - такі пісенні рядки найчастіше лунають у цьому краї... І ви теж хочете їх почути?... Тоді приїдьте, не пошкодуєте.